Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 у справі № 914/2845/15 у задоволенні касаційної скарги ТзОВ «Енергія – Новий Розділ» відмовлено, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, що прийняті у справі № 914/2845/15 залишено без змін.
Вищий господарського суду України у постанові від 07.04.2016 у справі № 914/2845/15 вказав, що: «Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий розділ" (далі позивач) звернулось з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача від 19.06.2015 року № 48р/к (далі Рішення) у справі № 1-02-7/2015.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди прийшли до висновку про те, що оскаржуване Рішення прийняте у межах повноважень органів Антимонопольного комітету України, висновки відповідача викладені в Рішенні відповідають вимогам законодавства.
…
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
19.06.2015 року відповідачем прийняте Рішення.
…
У пункті 2 резолютивної частини Рішення зазначено: визнати, що дії позивача у вигляді нарахування плати за ЖКП без дотримання норми ч.5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, з 13.01.2012 року), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене ч.1 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках надання ЖКП, шляхом дії, що може ущемити інтереси споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення зазначено: відповідно до ст. 52 Закону за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накласти на позивача штраф у розмірі 50 000 грн.
…
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( на час прийняття рішення ч.6 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") передбачено у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
Висновки викладені у Рішенні та матеріали справи свідчать про те, що позивачем були введені в дію нові тарифи з порушенням приписів статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
При визначенні НКРЕКП часу набуття чинності постановами, які він приймає в межах своїх повноважень, від НКРЕКП залежить визначення часу набуття ними чинності. При цьому, ані НКРЕКП, ані позивач не можуть порушувати приписи законодавства щодо порядку введення в дію змінених тарифів.
Судова колегія зазначає про те, що в своєму Рішенні відповідач обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем було здійснено зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках надання ЖКП та порушено Закон, а саме: ч.1 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону і, відповідно, застосовуючи до позивача штраф на підставі ст. 52 Закону, відповідач не вийшов за межі наданих йому повноважень.
Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений у постановах НКРЕКП час введення їх в дію не є підставою для порушення Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін».