Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 914/2401/16: «Відділення звернулося до Відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі.
У виконавчому провадженні … державним виконавцем винесено постанову від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі № 914/2401/16 на підставі пункту 4 частини першої статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" до вирішення по суті справи № 914/355/17 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Іскра".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин.
Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.
...
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій у розгляді скарги Відділення, Закон України "Про захист економічної конкуренції"", на підставі приписів якого органом Антимонопольного комітету України нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.
Названий Закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування, про що обґрунтовано зазначає і Відділення у відзиві на касаційну скаргу.
Накладений на Товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням Товариством грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У зв'язку з цим норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 зі справи № 922/770/13-г). Зазначеним спростовується твердження Товариства про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється, зокрема на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного законодавства.
Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій, встановивши, що на вимогу Відділення дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого господарським судом у справі 914/355/17 про банкрутство Товариства не поширюється, правомірно задовольнили скаргу Відділення на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за наслідками чого визнали незаконними дії Відділу державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження … на підставі постанови від 27.03.2017 та визнали недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дії ...
...
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права».